понеділок, 25 квітня 2016 р.

Зо́на комфо́рту — область життєвого простору в якому людина почуває себе впевнено та безпечно. Іншими словами, зона комфорту — це стан психологічної захищеності, який виникає через послідовність звичних дій та отримання передбачуваного результату.
Стабільності та впевненості у завтрашньому дні прагне кожна людина. Однак, як тільки вона досягає цього, то окреслює собі певні рамки за межі яких потім не виходить, оскільки там їй досить спокійно та комфортно.
Проте такий комфорт буває досить оманливим і небезпечним, адже людина зупиняється в розвитку, терпить незручності та обмеження заради стабільності. Будь-які зміни — це ризик, а навіщо ризикувати, якщо є стабільність. Така думка стримує багатьох від того щоб спробувати змінити щось у своєму житті. 
Для виходу із зони комфорту потрібні нетипові вчинки, які викликають дискомфорт або небажання їх виконувати. Серед таких можуть бути:
1. Нові знайомства.
2. Зміна звичних дрібниць (перестановка меблів, зміна зачіски, та ін.).
3. Реалізація давніх мрій.
4. Відмова від ряду звичок.
5. Нові вміння, навички та враження.
6. Подорожі у нові незвичні місця.
7. Незаплановані поїздки.

Вперед!!! Не живіть за шаблоном. Подолайте страхи. Змінюйте своє життя!

суботу, 23 квітня 2016 р.

Психологія кольору

У психології кожен колір впливає на свідомість по-різному і має своє значення. Коли ми бачимо який-небудь колір, у нас виникає якась емоція, підвищується або погіршується настрій.

Червоний – збудливий, гарячий, асоціюється з агресією і небезпекою. Червоним легко привернути увагу до будь-якої реклами. Пульс і тиск крові може підвищитися, якщо довго дивитися на цей колір. Червоний швидко стомлює.

Цей колір характерний для сангвініків. Люди, які надають перевагу червоному, люблять бути лідерами. Майже всі почуття у них на максимумі. Вони наполегливі, не відкладають справи на потім. Не рідко трапляється, що ті, хто обирають червоний, – егоїстичні, нетерпимі, уперті і жорстокі. Червоний – це активність, впевненість у своїх силах, прагнення пронизати, перетворити і підкорити. 
Зелений – природний, заспокійливий і розслабляючий колір, символізує твердість і стійкість. Відповідає меланхолійному темпераменту. Зелений має властивість зцілювати, він також нормалізує високий тиск. Люди, які вибирають зелений, чітко і раціонально визначають свій життєвий шлях. Вони відрізняються здатністю до критичного аналізу і послідовною логікою, до будь-якої життєвої задачі підходять з усією серйозністю. Люблять допомагати іншим. Їхній внутрішній світ багатий, але відкривати його оточуючим вони не поспішають.
Жовтий символізує мінливість і внутрішню свободу. Відповідає холеричному темпераметру, сонячному світлу, майбутньому часу. Жовтий стимулює роботу мозку і нервової системи. Жовтий – це радість, теплота і віра в найкраще. Поєднання чорних літер на жовтому фоні дуже виграшне для ефективної реклами, оскільки воно сприяє кращому запам’ятовуванню тексту. Але не варто переборщувати з жовтим, оскільки він може перезбудити мозок, через що виникне занепокоєння.
Люди, які люблять жовтий, хочуть розкрити себе, досягти поставленої мети. Вони самовпевнені, радісні і веселі. Часто у таких людей спостерігається високий рівень креативності. Жовтий допомагає їм у важку хвилину, концентрує увагу. Найчастіше такі люди розсіяні і критичні до себе й оточуючих, але при цьому їх самооцінка доволі висока.
Фіолетовий. Спроба поєднати протилежності: червоний і синій. Той, хто вибирає фіолетовий, бажає, щоб усі його думки і мрії стали реальністю. При тім, фіолетовий – небезпечний колір. Він тисне на психіку, викликає апатію, хоча й підвищує низьку самооцінку. Іноді фіолетовий вибирають люди, яким складно реалізуватися в житті. Вони зазвичай дуже самокритичні.
Синій. Спокій і задоволення. Знижує частоту пульсу та дихання, кров’яний тиск, налаштовує організм на ощадливий режим і відпочинок. Символічно відповідає воді, флегматичному темпераметру, жіночності, лівій стороні, горизонтальному напрямку, позачасовій вічності. Синій – це єднання з навколишнім, розряджена емоційність, готовність до естетичних переживань і натхненних роздумів. Світло-синій – це також колір безпечності.
Блакитний. Ясність і прямота. Асоціюється з інтелектуальною діяльністю, спокійними роздумами. Якщо ви хочете мотивувати до ефективної роботи, пофарбуйте стіни в блакитний. Доведено, що в приміщеннях з блакитними стінами, результати спортсменів покращуються.
Пошук істини і тяга до досконалості – такі прагнення людини, яка обирає небесно-блакитний. Зауважено: нічник з блакитним абажуром або синьо-блакитний килим в спальні допомагають здолати безсоння.
Помаранчевий позначає дію та ентузіазм. Спонукає йти вперед, допомагає звільнитися від нав’язливих страхів і зміцнює морально. Помаранчевим кольором лікують психічні зриви і депресії. Якщо у вас поганий настрій, подивіться на що-небудь оранжеве. Помаранчевий неодмінно підніме ваш настрій, особливо якщо за вікном зима. Взимку через відсутність сонця всі радіють помаранчевому ще більше, ніж влітку. Особливо популярними в холодну пору року є сонячні мандарини та апельсини, що, власне, теж пов’язане із колористикою. До речі, ефективну рекламу складно уявити без помаранчевого.
Люди, які віддають перевагу цьому кольору, – творчі особистості. Вони сильні, волелюбні, щирі. Вони мають невичерпну енергію, яку необхідно вихлюпнути, наприклад, створивши черговий шедевр.
Коричневий. Інерція і безпека. Імпульсивна життєва сила червоного в коричневому затемнена, пригашена, заспокоєна. Вибір цього кольору означає підвищену потребу у відпочинку та затишку.
Коричневий вибирають упевнені люди, вони люблять працювати і говорять правду. Якщо ви зібралися влаштовуватися на роботу, одягніть що-небудь коричневе.
Рожевий – це м’який колір, який притуплює емоції гніву і агресії. Якщо після важкого дня ви приходите додому злими і агресивними, гляньте на що-небудь рожеве – і ваша агресія одразу зникне.
Сірий – це нейтральний колір. Рідко зустрінеш того, хто любив би сірий, і так само рідко зустрінеш того, хто не переносить сірий. Цей колір не відволікає від важливої справи, тому ділові люди часто обирають його. При цьому, сірий достатньо доброзичливий і надійний. Зазвичай ті, хто віддає перевагу сірому, на перше місце ставлять розум, а не емоції. Сірий одяг дає силу невпевненим особистостям.
Чорний – це авторитетність. Якщо ми бачимо чоловіка чи жінку в чорному, або ж просто чорну машину, то підсвідомо вони для нас стають вагомішими. Напевно, тому лімузини багатих і заможних панів зазвичай чорного кольору, як і їхній одяг. Чорний колір позначає не тільки авторитетність і вагомість, але й агресивність. Існує такий цікавий факт: футбольні судді частіше карають штрафними, а також жовтими та червоними картками команду в чорній формі.
Люди, що обирають чорний, – загадки. Вони хочуть неусвідомлено привернути до себе увагу оточуючих. Якщо ви одягаєте тільки чорне, то це може говорити про те, що вам чогось не вистачає в житті. Таким чином, ви захищаєте себе від неприємної дійсності, намагаєтесь сховатися.
Білий - свобода, довершеність. Але не варто фарбувати в білий дитячі кімнати.

вівторок, 12 квітня 2016 р.

Шановні батьки, пам’ятайте!
ü Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як всі.
ü Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, які їх теж потребують.
ü Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне уявлення про свою дитину.
ü Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
ü Надавайте дитині самостійності в діях та прийнятті рішень.
ü Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися вами.
ü Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять вас.
ü Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
ü Пам’ятайте, що дитина колись подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про це.
ü Ніколи не займайтеся «виховною роботою» в поганому настрої.
ü Укажіть дитині на допущену помилку, щоб  вона її осмислила.
ü Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте, сутність людини та її окремі вчинки не одне й те саме.
ü Дайте дитині відчути, що співчуваєте їй, вірити в неї, не зважаючи на помилку.

неділю, 10 квітня 2016 р.

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей.


У стосунках зі своїми дітьми батькам необхідно зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомагати їм емоційно подолати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але й треба вказувати на помилки, недоліки, неточності. Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на дитину, а не ще більше її пригнічувало?
Правило 1. Заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два… десять… Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину , співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздаратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.
Правило 2. Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо від дитини негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її вона вчиться, але стає зубрилкою й ненавидить учіння, школу, а може й … вас.
Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?.. Вони вас засмучують… та й годі.
Правило 4. Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6. Вибирайте найголовніше. Порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказування. 
Правило 7 (головне). Хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8 (найважче). Оцінка має порівнювати сьогоднішні її успіхи з учорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана.
Правило 9. Не скупіться на похвалу. Будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Немає такого двієчника, якого немає за що похвалити.
Правило 10. Визначте у мірі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себеі і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, еі відчуття повної невдачі.
Правило 11. Ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, й вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, яку складно досягти.
Правило 12. Не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити успіхи в навчанні. В багатьох випадках така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не дуже запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати,бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.
Щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Вміння себе оцінювати – необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.

Розвиток пам’яті у дітей молодшого шкільного віку

Варто знати, що розвиток уміння користуватися пам’яттю залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Необхідно створювати умови, що прискорюють навчання, дають можливість краще засвоїти й зберегти в пам’яті знання. Адже від неповного використання уяви вміння пригадувати погіршується.
Розвиток пам’яті у молодшому шкільному віці насамперед залежить від зацікавленості дитини, тому варто це враховувати при підготовці та проведенні уроку. Яскраві образи, цікаві нестандартні порівняння, зрозумілі дитині запам’ятовуються набагато ефективніше, ніж багаторазове повторення незрозумілих понять.
Слабка пам’ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка увага, від відсутності інтересу до матеріалу, а тому спостережливість розпорошена, спрямована одночасно на кілька предметів. Вдосконалення пам’яті вимагає постійних тренувань.
Регулярне звернення до пам’яті-уяви стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам’яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного і того самого. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню пам’яті дуже шкодить перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.
Шановні батьки, не варто забувати, що важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил:
• Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на свіжу голову, коли ще не настала втома.
• Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом.
• Слід обробляти інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації, виділяючи опорні сигнали.
• Потрібно творчо застосовувати ейдетичні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв’язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам’яті.
• Немає поганої пам’яті, а є невміння нею правильно користуватися.
• Коли ваша дитина щось вивчає, налаштовуйте її на уявлення, а не на запам’ятовування.
• Не порівнюйте здібності та успіхи вашої дитини з іншими, акцентуйте її увагу на досягненнях, а не на помилках.
• Не примушуйте дитину щось зазубрювати, краще разом з нею пограйте з інформацією, використовуючи вправи «Школи ейдетики»
Ви дуже швидко помітите позитивні зміни. Ваша дитина почне хвалитися своїми успіхами, із задоволенням ходити до школи, з цікавістю робити уроки. Підвищиться й самооцінка дитини, бо кожного дня її досягнення ставатимуть кращими порівняно з днем минулим.

Про користь читання



1. Читання робить погляд гострішим . Ви будете краще розуміти і бачити навколишній світ і людей , а найголовніше , самого себе .
2. Читання зберігає ваше фізичне здоров'я . Складати букви в слова , слова в образи , усвідомлювати те , що хотів висловити ними автор , і знаходити їм власне пояснення - це гімнастика для мозку .
3. ЧИТАННЯ допомагає сконцентруватися . Читати можна і під музику , і під час занять : читати і не звертати уваги на суєту навколо .
4. Читання допомагає приємно проводити вільний час . Вам ніколи не набридне читати книги , тому що їх - сила-силенна, не вистачить і кількох життів , щоб прочитати все . Доведеться перепробувати багато різних жанрів , перш ніж ви знайдете книги , від яких дійсно отримуєте задоволення . Не здавайтеся , поки не знайдете « свою » книгу , адже вона може змінити життя .

пʼятницю, 8 квітня 2016 р.

Читаємо з радістю

На успішність учнів впливає багато різноманітних факторів. Але одним із найважливіших є вміння свідомо, правильно, виразно та швидко читати. Дитина, яка не вміє добре читати, стикається із труднощами під час виконання домашніх завдань,  їй  нецікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і заучування матеріалу. Такий учень  не  буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, бо читання приносить йому не задоволення, а муку. Що таке читання  або   вміння   дитини   читати ? Це,  насамперед ,  наявність   інтересу  до читання, до  книги  як джерела пізнання. Виховати інтерес до  читання   неможливо  без  допомоги   батьків , їх ласки, турботи, мудрого слова, поради.
Практичні поради батькам молодших школярів щодо того, як досягти оптимальної швидкості читання

 Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Пам’ятьлюдини налаштована так, що запам’ятовується не те, що є постійним, а те, що миготить, тобто то є, то немає. Тому всі тренувальні вправи слід проводити короткими порціями, але зі значною частотою.  Не  можна казати: «Доки не прочитаєш, з-за столу не виходь». Для першокласника достатньо домашнього тренування трьома порціями по п’ятьхвилин.
«Вуркітливе» читання було основним елементом при навчанні в школі В.Сухомлинського. Це таке читання, коли дитина читає вголос, напівголосно, зі своєю швидкістю впродовж п’ятихвилин.
Гарні наслідки має читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам’яттю, і вісім годин сну людина перебуває під їхнім впливом. Ще 200 років тому казали: «Студент, науками живущий, учи Псалтирь на сон грядущий».
 Часто ми радимо дитині прочитати вірш на ніч і покласти книгу під подушку. Ця рекомендація означає одне: останнє враження дня залишається в пам’яті  на  всю ніч.
Якщо дитина не любить читати, то їй найкраще підійде щадний режим читання: дитина читає 1 – 2 рядки й отримує короткочасний відпочинок. Таку можливість  дають  книжки з великими картинками й одним – двома реченнями внизу.
Розвиток  техніки  читання сповільнюється через слабку оперативну пам’ять. Дочитавши до четвертого слова,  учень   уже  не пам’ятає першого. Корисні такі вправи: багаторазове читання,  читання  будь-якого тексту в  темпі  скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину.
Вправа «Блискавка» полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням із максимально  доступною  швидкістю. За командою «Блискавка» дитина читає з прискоренням протягом 20 секунд, надалі тривалість збільшують до 2-х хвилин.
Вправа «Буксир». Дорослий читає зі швидкістю, доступною дітям, а діти намагаються читати мовчки, стежити та встигати за дорослим.
Вправа «Хто швидше?». На стіл кладуть картки зі статтею. Потрібно знайти конкретне речення в одній із  карток , « ковзаючи » очима по  тексту .
Вправу «Губи» використовують із  метою  чіткого розмежування дітьми читання  мовчки  та читання вголос, а також активного зовнішнього промовляння при читанні. За командою « Читати  мовчки» діти прикладають палець лівої руки до щільно стиснутих губів.
Таким чином,  батьки  можуть вибрати одну з форм  або  чергувати перелічені форми та методи роботи, щоб постійно підтримувати інтерес до читання молодшого школяра.

 «Книга – могутній вихователь. Школа виховує в дітей любов до книги, знань, науки. Але нехай  цей  могутній вихователь іде поряд із дитиною і в сім’ї. Створюйте, дорогі батьки,  духовне  багатство сім’ї – сімейну бібліотеку. Нехай найдорожчим подарунком для вашої дитини буде книга, дорогі батьки.»